top of page
Історичні дані
Моя земля, мій край, моя кохана сторона – так мовить кожна людина про свою Вітчизну, про рідне село, де вона народилася. Напевно, так само виспівує птах, коли повертається навесні до рідного гнізда. Це Божий закон любові до роду, до місця, де ти пустив своє коріння у чисті джерела рідної землі. Наш край - Буковина. Наша кохана сторона – рідне село Буденець.
У центрі села ,ліворуч від головної дороги височіє будівля жовтого кольору з трьома псевдоготичними декоративними башточками на фронтоні. Цей палац нагадує про колишню велич польських поміщиків – хазяїв Буденця. За переказами старожилів палац побудований у 1790 р. за проектом французьких архітекторів. В палаці жили пан Ільський і поміщик Морцун. Приблизно в 1870 році палац знову перейшов у власність родини Волчинських. Навколо палацу в ті року ріс чарівний дендропарк.
Архітектурний план маєтку
Будівля має два поверхи. На першому поверсі два коридори,п’ять кімнат, з яких одна дуже велика,у минулому-зал для гостей,в якому двічі на рік проводились бали.
На другому поверсі 5 маленьких кімнат (у минулому спальні) а також ще одна кімната,де зберігся до сьогодні отвір у підлозі що засвідчує існування каналізації для ванної кімнати. Не дивлячись на давні роки,можна зрозуміти,що заможні люди мали ще тоді всі умови для комфортного життя.
Це засвідчує ще один факт:з першого поверху в одній з кімнат існують до сьогодні дві шафи у стіні(у минулому ліфт для підняття їжі на другий поверх). Існують до сьогодні гарні дерев’яні сходи,дуже міцні,які витримають юрби учнів які піднімаються та спускаються в наші дні. Головний корпус має дві тераси,одна круглої форми,інша прямокутна. На даний час,вхід з цих терас у будівлю закритий. Окрім цих двох входів, існують ще два входи діючи до сьогодні: головний та другорядний.
Окрім головної будівлі зберігся до сьогодні, другий корпус,там були в давнині кухня та кімнати для прислуг. Біля цього корпусу існували ще погреби на половину під землею, де зберігалися овочі та фрукти. Трохи далі від другого корпусу, існували кілька будівель,це були сараї для свійських тварин,які зберігалися до 90-х років ХХ століття. На даний момент існують деякі розвалини,тільки одна споруда зберігалася цілою,в ній розташований склад приватної людини. Ще зберігся один погріб, який виконує надалі свої функції для шкільної кухні.
Увесь штат прислуги (майже 30 людей) були місцевими жителями, які розповідали своїм дітям цікаві факти та інформації про сім ю боярина,про їхній спосіб життя (період пана Мікуле).
Збереглась інформація що діти в сім ї боярина були дуже виховні та освічені. Володіли кількома іноземними мовами, вивчали багато незрозумілих предметів (для прислуги на той час), як астрономія, філософія та художнє мистецтво. Про високий рівень освіченості даного роду свідчить і таблиця з надписом на фундаменті нової церкви села з храмом Преподобного Серафіма Саровського ”Тут поховані барон Іоан Волчинський народжений 15.05.1846 році у с.Тарашени який помер 27.05.1910 році та його дружина Алма, колишня керівниця організації «Румунська пані»”.
bottom of page